...У жвавій річечці верба полоще гілку,
Немов червонощока молодиця,
своє прання нехитре, вишиване;
південний вітер вдерся бусурманом,
здійняв спідницю - показав гомілку!..
За ким отак, зелена вербо, плачеш?
Бач, сонце грає, над веселим лугом...
Купальська ніч накотить незабаром.
Вінки ловитимеш, єднати будеш пари,
дівчину з другом, бо серця гарячі...
Одягнеться водяником сміливий хлопець,
та підпережеться твоїм зеленим листом,
та й випурхне з води у вирі бризок!
Любов дівчат нанизує намистом -
а шкіру холодом пронизує ознобець...
І затанцюють над вогнем летким, палючим,
прудкі хлоп`ядівочі босі ніжки,
вигукуючи в дичавінь пророцтва...
Весілля блистке попустило віжки -
тремтить луна, над пралісом дрімучим...
За ніччю - ранок туманросий знову,
зажевріє у сонячних загравах.
Пливуть додому, квітчані вінками,
ті хлопці між дівчат ніжноласкавих...
А вербонька лишається, полоще свою гілочку,
немов рибалка нетерплячий вудку - все чека улову...
Купа,
купайла,
купайлову ...
літо 2003р.
Запис 30.10.2013
(використана авторська музика)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457519
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2013
автор: Микола Шевченко