Куди летиш безповоротно,
Невже в далекий райський світ,
Де все влаштовано добротно,
І там закінчиш свій політ.
Чи ти нічого й сам не знаєш
Куди й чому вперед летиш,
Мо’ з нами в піжмурки ти граєш,
А мо’ в польоті просто спиш.
І все летиш у невідомість,
Бо хтось й колись тебе штовхнув,
А ми чекаємо натомість,
Що мудрий ти й нас не забув.
Напевно, ми таки наївні
Ждучи від тебе дивини,
Напевно, ми усі на рівні
Трухлявої деревини.
Чекаємо коли зотлієм,
А він без нас вже полетить,
Ми керувати ним не вмієм,
Нам час собі не підкорить .
02.06.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457447
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.10.2013
автор: Георгій Федорович