Робиш так, що схожу з розуму
Цілуєш ніжно, торкаєш пальцями
Це наша особиста проза
І я не витримаю знущань дистанціями
Розлуками, відсутністю тебе
Такого сильного, такого рідного
А бісові кілометри так і хочуть щоб було боляче
Хочуть пекельних страждань, однорідних
Але байдуже
Байдуже все, я вірю в нас
Я знаю, що за цифрою 400 є ти
І ти завжди поряд
Ти тут, я відчуваю
Знаєш, я страшенно тебе кохаю.
До безтями. До втрати свідомості і пульсу.
І ми переможемо. Запевняю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457343
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.10.2013
автор: КетрінКетрін