Нам є що згадати, ти вже мені прости,
Та ми з тобою давно стали зовсім різні.
Ти залишила на пам'ять рани наскрізні,
А я намагався розвести між нами мости.
Я дійсно роками кохав тебе до нестями
І хотів, щоб ти стала половинкою моєю,
Але ти йшла не своєю, а чиєюсь течією,
Яка текла посеред високих гір між нами.
Так було завжди: куди всі – туди й ти,
З безлічі доріг ти вибрала ту, що й інші.
Знайдеш на шляху проблеми ще більші,
Бо ти вже крокуєш “мостом в нікуди”.
28.10.2013
Х.Ч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457189
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2013
автор: Микита Баян