ніби то казка скінчилась,
де повбивали всіх наших.
зостались лише божевільні,
зостались тільки калічені.
я залишився — каліч, —
талановиту молодь
навчаю, роблю егоїстами,
хоча не вживаю слово це.
кажу їм, ви — особистості,
кожен із вас — неповторність!
та відрізнить божевільні
не вміють одне від іншого...
навіть читав їм Біблію:
шануйте собі подібних,
любіть їх, та будьте поряд,
не залишайте самотніми.
на хвилі натхнення кажу їм:
подібні ми Богу справжньому!
ми, як творці незалежні,
еліта, зразок для нації...
у творчості наш гедонізм,
у творчості богоподібність,
у творчості наше життя.
єднаємося у творчості!
вони й не залишають:
дівчата — дівчат, хлопці — парубків.
змагаються у любов,
хто швидше кому сподобався...
та щоб стати геть незалежними
йдуть у полон до Бахуса
йдуть у полон до Морфія
йдуть у полон до будь кого.
хоч янкі, а хоч маланці
зробили із нас хелоуін,
один нескінченний хелоуін
святкуйте на повну, зомбі!
ніби то казка скінчилась,
де повбивали всіх наших.
зостались лише божевільні,
зостались тільки калічені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456987
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2013
автор: Костянтин Куліков