В поїздах провідниці перетворюються на риб.
А тамбур - на табаковий рай.
Ти виходиш не надто сухим з води:
Переходиш ріку (плацкартний вагон) за край, за чарку і за межу,
За таку-сяку оборону,
Чи то пак, оборонний вал.
Ти роздаєш домашні яблука усім зустрічним,
Першим й останнім,
З якими розділиш сьогоднішню ніч,
Ти обмінюєш яблука, голубці й пиріжки з корицею
На стегна, сідниці і поцілунки,
Найжагучіші з яких історично були з яблучною першоосновою,
Затавровані споконвічним брендом
для нашої псевдоважливої трендовості й фешну.
Ти роздягаєш провідниць, бо вони, як і будь-які інші риби, німі.
Ти глушиш їх надто голосними стогонами й шепотом,
Вони пливуть від тебе,
Протікають, забираючи з собою усі пиріжки з корицею,
Залишаючи тільки тисячу разів використану білизну,
І якусь таку оманливу німоту, що заповниться лементом уже на наступній станції.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456948
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2013
автор: А.Чурай