41
Обіцяне три роки ждуть
Гласить нам приказка–прикмета,
І не залежно від предмета,
Що в ту обіцянку кладуть;
І не залежно де дають –
З агітаційного намету,
Чи з піднебесся з кабінету,
Де в довгий ящик їх кладуть.
А в Україні цю прикмету
Затерли, як стару монету,
Тому тут значно довше ждуть;
І вже не сіють і не жнуть,
Зате всі вірять у прикмети,
Хоча до церкви чинно йдуть.
42
Самотній Бог створив собі людину,
Щоб поділитись радістю буття,
Хоча і знав, що часом каяття
Згірчить Його солодку вічну днину.
Але Любов, у Трійці триєдину,
Не стримує гіркоти відчуття
І в радості надмірного Життя
Формує уподібнену дитину;
І наділяє радістю сповна
Тогó, хто образно являє Тóго,
Хто джерелом життя стає для нього.
Любов буває лиш тоді сумна,
Коли, отримавши дарунка цього,
Ми навіть не подякували Богу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456919
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 27.10.2013
автор: lionet