ЕМІГРАНТСЬКИЙ ВІЛЬС
Ми сміялись з тобою із осені,
Не боялись великих калюж,
Навпростець їх долали ми босими
І тримались за руки чимдуж.
А роки пролітали мов віхоли,
Та міняли пейзажі навкруж.
Ми у різні країни поїхали
Від своїх українських калюж.
Ми усе зрозуміли на відстані
Як сприймали буденність байдуж.
Але зараз ми будемо віддані
Україні, щороку – чимдуж.
Ми не будем сміятися з осені.
Ти мій друже життя не паплюж.
Нам би знову побігати босими
Щоб відчути блаженство калюж.
Щоб нарешті зомліти від дотику,
Та відчути доцільність життя.
Бо не час обирати екзотику
І не час нам іти в небуття. 15.10.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456804
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2013
автор: Дід Петро