пробачте. можливо моя поезія не наповнена життєвоважливим змістом.
можливо (чи скоріше всього) ви не знайдете глибоких фраз.
я писала про любов і марноту сотні тисяч раз,
коли вранішнє сонце сходило над моїм містом.
коли я захлиналася, виливаючи каву в долоні,
як досвітня зоря дарувала несподіваний день.
коли я виливала спокій у підніжжя ідей,
як безглуздість сповила не мої – чужі скроні.
присядь: усе наше життя − в оренду іншим.
залиш трохи спокою й тиші для себе.
мені б поруч бути – і більше нічого не треба,
та я знову втішаю себе жалюгідним віршем.
я не кривавлю літерами, бо чесна перед собою.
тільки хто б сказав, що я у цьому місті роблю.
і скільки життя помирає в мені, поки я сплю!
мовчу. зустрінемось біля прибою.
© (авт. - 2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456799
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2013
автор: VOSKRESENSKA