Каштан із дерева упав додолу, і розбився,
Це знову осінь повна справ – довкола озирнися.
Каштан гладенький, золотий, новісінька копійка,
А ти нічого не устиг, тобі за мрії „двійка”.
А листя маревом думок летить, за мрії спадок,
Іще один скінчився строк, і десь заліг для згадок.
Іще раз літо пронеслось, – в далечині завмерло,
І, як нічого й не було, лиш на душі затерпло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456736
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2013
автор: Мірошник Володимир