Чи тому, що сонечко сховалося за хмари,
А вітер з опалим листям заграва.
Чи то все осінь, зі зрілим багрянцем заграви,
На душу так легким сумом наляга.
Стишився клен у жовтогарячому жупані
І дуб, ввібравши відтінки всі вогню.
Та, неначе, присоромлена червінцем пані,
Заніжилась калина, а чи я сню?
І життя, воно моє, може, й ні, біжить кудись:
Тікає горами, мріє степами.
Пильними відмічене слідами - летить у вись,
А я за ним - кумедними віршами.
26.10.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.10.2013
автор: Валентина Ланевич