Я не прийду, як і раніш я не приходила,
На підвіконні каву стинути лишу…
Твоє ім’я крізь сни мої проходило,
Сама себе забуть його прошу.
Я не вернусь, як і раніш не поверталася,
Лишу єдиний спогад по собі.
Мубуть, ми надто сильно переймалися
Красою почуттів, а не душі.
Я не скажу, як і раніш не говорила.
Вже пізно все, слова, безсоння, сни.
І стине кава, фото пожовтіло…
І у куточку… дата справжньої весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45655
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.11.2007
автор: Муза