Ти чекаєш на неї у Львові,
У просоченій запахом кави
Невеличкій квартирі. Чудові
Акварелі на стінах. Октави
Фортеп’янно-засмучених звуків
Тихо линуть з-під пальців тремтячих…
Ти чекаєш… Омріяний стукіт
Мелодійно-легкий, нетерплячий
Причувається тільки. Фіранку
Ти запнути забув, виглядаєш
Крізь вікно легковажну панянку,
Що забула дорогу… Ти граєш
П’єсу Лігеті, ніжно-звабливу,
Розплескавши тривогу і втому,
Просиш подумки любку зрадливу
Повернутися швидше додому.
А красуня п’є каву у кнайпі,
Де скрипаль мучить скрипку старанно,
І спілкується з кимось у скайпі –
Ніжно-приязно, та невблаганно.
Розгулялася осінь над містом,
Крутить хмари цариця багряна,
Засипає стежки падолистом…
В тебе знов збігла кава духмяна!..
Ти чекаєш на неї і досі,
Щем надії ховаєш в романсі.
Ти чекаєш. Заплакану осінь
Вітер ніжно кружляє у вальсі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456467
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2013
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)