Над обрієм сонце палає, сідає
Під натиском ночі воно відступає
Ніби все добре, але щось тривожить
Шкода́, неможливо цей вечір продовжить
Спинити хоча б на хвилинку багряний
Криваво-червоний захі́д невблаганний
Це ще один день на землі добігає
Фіналу яскравого і перегортає
Сторінку життя, що назавжди відходить
В історію сиву, яка нагородить
Достойних героїв минулої днини
І слава про них у майбутнє полине
А завтра настане новий день і знову
Над світом покотиться диск кольоровий
Пробудить думки, нові справи, розмови
На когось чекає вінок вже лавровий
А може терновий? Навіщо ж гадати
Майбутнє розсудить, хто чого вартий
І хто на яку заслужив нагороду
За вклад у продовження власного роду
А тим часом ніч по землі наступає
Мороком щільним весь світ сповиває
Дарує можливість спочити до ранку
Поспати… і знову у бій на світанку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456268
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2013
автор: Паша Остап