це ж неповторно,як відбиток пальця
і це ж банально,як останній подих
незрозуміло наче рик неандертальця
це те,що завжди викликає подив
а смерть нам наніч знов розкаже казку
а час на шиї стягує аркан
і визнаючи чергову поразку
я випиваю черговий стакан
а ти живеш тут щонайменше двічі
у ранах носиш разом
гнів і гній
і не знаходячись в сумному протиріччі
ти зрадиш долю
й не пробачиш їй
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456127
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.10.2013
автор: віталій альощенко