Впасти в небо,і душу на крихти
Порозсипати в стоптані хмари.
Прочитати минуле як титри,
І рукою тримати примари.
Прочекати тебе три століття,
Промолитись за наше кохання.
Просидіти на хмарах, і в віття
Всіх дерев ноги звісити зрання.
Спати з крилами.Хтось їх зрізає,
Потім латає душу віршами.
Та один лише Бог в світі знає,
Який міст будувать між душами.
Впасти в хмари,ходити з дощами,
Завивати із вітром по полю.
Скласти осені придане,днями
Розписати в віршах її долю.
Хай читає,ховає листочки
Лісові,щоб на них я писала.
Забуває,і вітру сорочки
З позолотою шила.Складала
У старезні,розкидані скрині.
Що давно вже не реставрувала.
Та стоять вони там і донині,
Я їх вчора дощем протирала.
Впасти в дощ,цілувати дощинки,
І за руку лиш вітер тримати.
З павутинок пошити хустинки,
Щоби сльози усім витирати.
Щоби втішити всіх,обійняти,
Щоб сказати,що Бог допоможе.
Щоби на ніч тебе цілувати...
Я за все тобі дякую Боже...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456030
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2013
автор: Відочка Вансель