Цей дивний жовтень все-таки мольфар,
Малює листя крізь дощі та вітер
І між багряно-полум’яних фарб
Він попри все бажає зеленіти.
Оцій красі радію, мов дитя,
Що вже не вперше тішить моє око.
Так рік-у-рік,усе своє життя,
Іду від літа в жовтень, крок за кроком,
Із чаші сонця – золотавий фреш,
П’є зрілий жовтень спраглими вустами.
Якщо щасливим бути, то без меж,
Якщо кохати – також до безтями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456017
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2013
автор: Леся Shmigelska