За горизонтом, ген на схід, цвітуть гарячі маки,
Шумлять поля у пшеницях, духманять трави злаком.
Коли наллється в небі спів і сонце золотіє,
Радіє втомлена земля і колос ваготіє.
Пшеничний лан чекає жнив і пахне свіжим хлібом,
Не раз ввижається у снах, що називаю – рідним.
Летять думки, мов ластівки і сниться Україна,
Несіть мене туди вітри де пісня солов'їна.
В ласкаву далеч, навмання, густим дощам назустріч
Радіє думка на устах в любові невмирущій.
В глибоких травах до колін скупатись в срібних росах
Торкнутись квітів пелюсток, змочити ноги босі.
Не смію рідного зронити у помислах щоденних,
Тебе оспівую в піснях – нескорену й стражденну.
За Україну – диворай у молитвах безсонних
Благаю кожен Божий день у емігрантськім лоні.
Тут люба ніч, та не зрівнять таких ночей, як вдома
Стожари золотом горять і сяють видноколом.
Скрізь так красиво, але жаль, бо часто сниться хата,
Чому ти, Боже, дав мені – дві долі, як у птаха?
Летять роки на чужині, нестримною рікою
На Україну повернусь журавкою весною!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455996
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2013
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА