Розбита гітара, але ще жива.
Лежала і дозрівала.
Від тиші кричала, така ще геть молода.
Її сто частин, створили мінор.
Вже в котре блискучий.
Щасливий це той, хто його зміг відчути.
І в паузах мовчки зрадів.
Її реактив, невідомого часу.
Змішав метроритм,
І кожна частина її, втілилась в мару.
Й пішла до святих ворогів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455838
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2013
автор: Максим Жембровський