Байдуже скреслю осінь цю важку, напевно.
Як день, прожитий марно, тихо, сонно.
Вона мене святила Бродським і Шопеном.
Труїла вперто сумом, листодзвоном.
Сховаю осінь в схрон, де сплять невдалі вірші.
В старі пісні, в стежки. В безсоння муки.
Нехай собі живе в душі глибокій ніші.
Її мінор пече, як біль розлуки.
Все тихше б’ють її дощів старі тамтами.
Скавчать ледачо злих вітрів собаки.
А я блукаю, мов берізки лист, роками.
У небі пам’яті, … як пух кульбабки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455798
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2013
автор: v1n