Ось я придбав два квитки у минуле
мовчки узяв і усівся на лаву,
Ну а думки мої в мить потонули
В дуже тяжкому гулі вокзалу.
В раз обпекло жаром спогадів душу
Тут усе рідне й до болі старе
Я відчуття свої з місця не зрушу
Вже їх ніхто в мене не відбере.
Нам оголошують потяг місцевий
Я встаю і іду до перону
Знову жую пиріжок я дешевий
Знову кравчучку кочу до вагону.
Їздив отак юнаком я частенько
і Заробляв свій шматок геморою
Встанеш і запряжешся раненько
Тягнеш скрипучу кравчучку росою.
Так, Я придбав два квитки у минуле
В Юність важку, але рідну мені
Знову думки мої всі потонули
Мов у туманному сірому сні.
Відремонтовані світлі вагони
Я ж бачу зламаний потяг старий
Зелень, картопля, відра й бідони
Боже який тоді був я сліпий
Кожна зупинка - історія й доля,
В вікна дивлюся і бачу життя
Рух порожнечею вічності поля
Рух у минуле - це рух в небуття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455755
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2013
автор: Собко Вадим