* * *

Нічна  дорога  і  мокрий  асфальт,
Сумні  ліхтарі,  що  ледве  вже  світять.
Все  місто  попало  в  полон
Але  мрії  наші  не  сплять.
Вони  десь  там,  за  обрієм  наших  думок,
У  веселці  посмішок  жвавих,
У  надіях,  що  течуть  як  маленький  струмок,
В  очах  наших  кришталево-яскравих.
Ми  подумки  там,
Де  ніхто  не  спіймає,
Де  щастя  навкруги,
І  ніхто  не  спитає:
„Чому  саме  так?”
А  все  дуже  просто  –
Насправді,  лиш  любов
Одна  єдина  нас  окриляє.
Веселий  сміх  і  два  білих  крила,
Струнка  постать  і  ледве  чутна  хода.
Хто  ця  дівчина,  що  живе  у  мріях  ясних,
Яка  б  все  віддала  за  посмішку  любу?!
Нехай  усі  знають  –  це  я.
Та,  яка  по  дорозі  біжить,
А  поряд  із  нею  за  руку  йде  щастя,
І  ліхтарі  не  потрібні,  бо  вогник  в  очах.
Вона  у  любові  й  подумки,  й  у  снах...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455688
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.10.2013
автор: Gnilutska