Кожен сам собі за себе,
Тільки Бог один за всіх,
Так і жити, кажуть, треба,
Кому горе, кому сміх.
Хтось нахрапом і розбоєм
Збагатів, обдерши люд,
Мов пияк, хворів запоєм
Від грошви й майна з усюд.
Та не сів за це за грати,
Відкупився й поважнів,
Йому годі заважати,
Все бере, що захотів.
Корчить з себе він еліту
Недосяжну для людей,
Трударів пустив по світу
Ради грабежу грошей.
Так ставав на ноги дикий
Кримінальний капітал,
Нині владний і великий
За кордон сховав свій нал.
Він про згоду вже співає
Наче справжній соловей,
Достеменно злодій знає
Закипає гнів людей.
І боїться, що скарає
Й відбере народ добро,
Тож щосили і співає,
Він хороший все одно.
26.09.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455683
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.10.2013
автор: Георгій Федорович