Ліс вечірній. Осіння тиша.
Вітер-князь лиш панує у ній.
А дерева цілують обличчя,
Листям, що вже летить в вишині.
Заховатись у килимі з клену.
Чути запах дощу, шум води,
Що фонтаном вирує до неба.
Вічно-сіре. Так хочу туди.
Хмари спокою все огортають,
Шелест листя шепоче казки,
Вітер-князь у обійми приймає...
Зовсім поруч мисливці пройшли.
Запах пороху... І неминучість... -
Цілим шлейфом лишає думки...
Поруч з лісом душі все байдуже.
Він у серце пускає струмки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455614
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 20.10.2013
автор: Юліанка Бойчук