Скоро двірники зберуть все листя,
Вивезуть і спалять мов сміття,
Ну а я, палких віршів намисто,
Відпущу у Всесвіт, най летять.
Буде день котитися до ночі,
Буде сніг стелитись наче пух,
Я печалі випивши досхочу,
Більше не візьму перо до рук.
І осіннє Сонце не зігріє,
Не розтопить в серці смутку лід,
Та не подарує крила мріям,
Не поманить думку у політ.
Скоро відімре що хвилювало,
В страченій душу настане лад,
Спогадів кохання вирву жало,
І піду назавжди в листопад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2013
автор: Федик Юрій Михайлович