Навіялося…

Не  тягни  до  мене  руки,  не  чіпай  мене  за  плечі:    
Я  тебе  чекала  зранку,  а  уже  –  глибокий  вечір.

Прилетів  немовби  з  вітром,  відлітай  же  з  буревієм!
Я  пробачила  й  забула,  не  катуй  сліпу  надію!

Віє…  Виє…  Серце  ниє…
Опівночі  сон  не  йде.
Місяць  в  хмарах  не  ясніє…  
Де  ж  ти  моя  доле,  де?

Простягни  до  мене  руки,  обійми  мене  за  плечі!
Ми  зустрінем  новий  ранок  і  відпустим  старий  вечір.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455476
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.10.2013
автор: natik