Спілкуватися хочу із Вами…
Не тому, що один залишився…
Хоч давно вже не маю я мами,
Та я, друзі мої, оженився.
У сім’ї маю сина і внуків…
І живу, наче добре в родині,
Не боюсь, ні розбірок, ні слухів,
Бо сім’я - це для мене святиня.
А святиня – це те, що у серці…
Моє рідне, яке із душею,
Яке творить, яке добро вершить,
Що до купи завжди сім’ю склеїть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455296
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.10.2013
автор: Віталій Назарук