Ця осінь безжально вчепилась у груди
Рве душу й спускає усе нанівець
А люди ховаються у свої буди
Неначе пророкують самотній кінець
Ця осінь впустила у душу холод
І інколи хочеться чаю і теплих розмов
Натомість отримую чашку кави і лютий холод
А замість розмов - словник, для вчення мов
Ця осінь все ж змусила засумувати
За тими, хто був дорожче життя
Змусила часто у руки фотографії брати
Людей, що вже й не пам*ятають твого буття
Ця осінь ще на початку розбила надії
Жорстоко загнала у самий кут
Своїми дощами тихенько украла мрії
ВтоОптавши усі почуття в бруд
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455231
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2013
автор: Стелла