Отаке от щастя
для кожного своє, але не вічне
і кожен у масці,
без щирих емоцій - тепер це звично
ідеш і смієшся,
а очі сірі, думки понурі
а серце ледь б*ється
і зранку нервово куриш...
Так, саме зранку,
бо знаєш:проснувся він з нею,
їй поцілунки-сніданки,
її називеє своєю...
Така і любов,
у кожного своя, у когось може вічна...
А в тебе лже-щастя,
й лже посмішка -автоматично...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455139
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2013
автор: Оля Іваночко