"... Ти сьогодні радієш дощу, немов маленька дитина... Зовсім не звертаєш уваги на сіру буденність, адже у твоїй душі осінь.. І хоча вона із присмаком депресії, все ж таки із теплими барвами....
... Сонливість, втома, але душа просить рояль і мелодію... улюблену мелодію, яку ти починаєш завжди на ноту "ля"...
... Перебираєш на полицях старі книги, які мала прочитати за літо, струшуєш із них пилюку, відкриваєш і відчуваєш вже не такий свіжий запах типографії... але губишся у сторінках ...
... Давно вже прохолов міцний чай із двома кубиками цукру... закінчився дрібний дощ, ніч заглянула в твої вікна, а ти ще досі у "тому світі".... і нехай усі зачекають...
... Напевне, книга - це єдиний наркотик, на який все-таки варто "підсісти" нашому суспільству.. у будь-якому віці і в необмеженій дозі... Варто лише почати, а звикання буде, я обіцяю..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454880
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2013
автор: Павлина Косар