Я чай п’ю з бергамотом – що за чай!
Хоч іншим він бува й не до вподоби.
До нього б трішки печива і здоби
І настрою сумному стане край.
Люблю я пити чай із бергамотом,
Тоді осінній дощ не докуча,
І тепло в грудях і бринить душа,
І краще йде і творчість, і робота.
Ранковий чай добряче бадьорить,
Як усмішка зрання твоя раптова.
І день з дощем стає тоді чудовим,
І все вдається, й швидко час летить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454751
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2013
автор: Мірошник Володимир