Осінні ноти хочуть щоб завмерло
Самотнє слово на гірських вершинах,
Де зустрічається земля і небо,
Моя стягається вузлом стежина.
Осінні далі жовтими фарбами
Розпишуть листя на моєму тілі.
Мені б побігти й стати кольорами,
Аби розтерти на дорозі тіні.
Осінні квіти в`яжуть одежину,
Аби усмішка сонячна не блідла,
Аби не була така одержима.
В квадраті чорнім зосталась світла.
Струмки сплітають волосся в коси.
Я все ж чекаю чогось від світу,
А він ж метає метаморфози,
Тривожить спокій осіннього квіту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454669
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: Галина Кудринська