І знову дощ на серці і на дворі.
Я в сотий раз шукаю листопад.
Та під вікном стоять одні соснові
Із сумом забувають зорепад.
Сиджу у кріслі на балконі … Тихо.
Холодний вечір, вітер і дощі…
Мені спокійно? Сумно? Вірно –
Шукаю я твій подих простоти.
Я слів твоїх блукаю коридором.
Відтворення коханих наших днів.
Це спомин? Здогад? Не покора
Палких не ілюзованих доріг.
Сьогодні не чекала зливи,
Та прогадала – змокла під зонтом.
Твої бурхливі і жорстокі міри
Розбили серце тихо молотком?
Та не вгадав ти серце не з кришталю,
Його метал не відан для людей.
І кожний раз мене ти стукав вправно
Та кров котилась із твоїх очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454665
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: Lada-Annag