В інтернеті підшукала
Жениха Варвара.
Нежонатий,одинокий.
Чим тобі не пара?
Та й на вигляд ще нічого,
Нестарий,вусатий.
То ж лебідкою до нього
Вилетіла з хати.
Жде сердешна на вокзалі,
Щастя виглядає.
Як пройде вусань повз неї,
Серце аж стрибає.
Недалечко без упину
Дід старезний ходить,
Та із неї вже годину
Він очей не зводить.
Сиві вуса поправляє,
Видно молодиться,
Кали три в руках тримає.
Аж смішно дивиться.
Потім хитро підморгнувши,
Він до неї робить крок.
Але саме в цю хвилину
Охопив панянку шок.
Тільки зараз все збагнула,
І, штовхнувши жениха,
Так ізвідти дременула,
Наче фурія лиха.
А дід витяг старе фото:
-Ох,і красень я, мабуть!
Раз такі жінки на мене
До цих пір іще клюють.
Але все ж не розумію,
Тут задачка нелегка:
-Ну чому вже сота дама
Зіскочила із гачка?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454617
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: Galina Udovychenko