Любов насправді світить там, де біль.
Де сміх з розвагою, у ній нема потреби.
Вона важлива там, де навіть небо
По ранах душ солоними слізьми.
Вона згорить. Дотла згорить на сонці.
У пристрасті яскраво спалахнув.
І непомітно далі промайнув
В новесеньке відкритеє віконце.
Не треба їй іти по промінцях,
Вона в дощі. Іде ночами в тиші.
Їй біль і чесність маякують вище...
Їх видно по порізах і синцях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454418
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.10.2013
автор: Юліанка Бойчук