він помовчить, докурить і зайде всереди́ну.
я захочу його повернути, і як за́вжди не встигну.
він обернеться, піде і вкотре не поцілує.
можливо, колись, я навчусь забувати тих, хто мене не цінує.
-
я піду, сяду за стіл, вип*ю більш, ніж багато.
кляте дихання — наче над ним хтось наставив мільйони стоккато.
мовчала. пішов. не живу без неї. життя не існує.
я хотів. і не вспів. права не маю. замість мене її точно тепер хтось цілує...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454277
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2013
автор: Настя Мозгова