Більше за тебе, більше за будь-кого,
втративши пильність, пришвидшую рух і подих,
чуючи зверху його чергове «Агов!»
і підіймаюся нашими спільними сходами.
Я відчуваю запах чужих жінок,
їхніх парфумів і довгих тонких цигарок,
він – не коханець, він – особистий пророк,
кожна із них віддала би йому чимало.
Ми не говорим про інші його життя,
зайві питання – порушення перших правил,
звісно, я в курсі любовних його звитяг,
тільки у мене на нього химерне право.
Час застига у вечері, як в смолі,
я залишуся назавжди, якщо попросить,
тільки намарно від нього чекати слів,
хоч дозволяє любити – цього вже досить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454244
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.10.2013
автор: Марія Родінко