Та й вона мені каже: "Дивись, я зникла! Я зникла...
Мене розділили на нуль, хоч це й не можливо.
Із мене зробили мого попередника сиквел,
Не докладаючи жодної зайвої сили.
Усю мою сутність розбили на декілька партій.
Усі мої думи загублено поміж стільцями.
Мене пожирали шматками під соусом хартій.
Робили це довго - роками. Роками! Роками..."
Тож вона мені каже: "Дивися, я вже повнолітня.
Мені не цікаві союзи, об'єднання, спілки.
Мені вже важливо, чим дихають мої власні діти.
І чи потрібні їм ще ті калинові сопілки.
А вони мені в очі: «Яка там калина, країно?!
Не треба, вспокойся, облиш, насолоджуйся часом.
Та часу так мало… Відчуваю, що скоро загину,
хоч тримаюся міцно за мого народу пасок”.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454202
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2013
автор: три крапки