Раптово зацвів яблуневий сад восени,
Спалахнув серед вохри біло-весільним квітом,
Засріблився, мов Феб, покривалом росяним,
Запахло навколо весною й медовим літом.
Розгойдує вітер ніжні китиці квітів,
Полощуть дощі шовкові тендітні пелюстки,
Як же мені восени весні не радіти,
Коли хочеться у яблуневій фаті пройти.
Тепло й радісно так стало на душі мені,
Що забула, що бувають тяжкі й сурові дні,
Коли пробігає мороз по шкірі в імлі,
А серце плаче без кохання на самотині .
Загорни мене осінь у своє волосся,
Заколиши у буремних вітрах , бо хочу так,
І хай періщать дощі багатоголоссям,
Я збережу твій поцілунок на своїх вустах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454125
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.10.2013
автор: Макієвська Наталія Є.