Хвиля із хвилею грала,
Наздоганяла та відпускала,
Мереживом білим стелила,
Бризками зверху кропила.
Гарно удвох їм гуляти,
Море бездонне гойдати,
Тішитись власной красою,
Разом з любов’ю простою.
А скелі мовчазно чекають,
Як хвилі до них добігають,
Що їм ця гра пустотлива,
Фатальний кінець щасливим!
Вони розбились обоє,
Лиш бризки лишив прибою,
А скелі тихенько зітхнули,
Багато бачили, чули….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454082
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2013
автор: Ольга Кир