Павіани

А  чи  живемо  ми  на  повні  груди,
Чи  всю  ту  радість  серце  поглина?
Чи  рахувати  прикрощі  марудні
Із  присмаком  гіркого  полина
Заповідали  нам  поміж  віками
Пра  пра  пра  пра  і  ще  сто  раз  пра  пра?
І  наших  душ  егоїстичні  моногами
Води  у  рот  набрали  як  вина.

Прозрінням  манить  свобода  слова,
Безвласна  навіть  над  декорацією.
Я,  вас  послухавши,  опановую
Себе  в  ілюзіях  і  прострації.
За  три  копійки  спеклись  душею  ви,
Вам  до  народу  -  по  лікоть  мірять.
Але  словесними  песвдо-траншеями
До  влади  лізете  ви  зміями.

Обіцянок  хиткими  ліанами
Перестрибуєте  павіанами
Через  голови  і  совість  народу,
Не  знаючи  броду.
Неможливо  приборкати  істину,
Як  схід  сонця  японцю.
Вона  межи  очі  вам  лізтиме,
Не  зважаючи  на  охоронців.

Дитя  істини  -  слово  правдиве,
Його,  як  вітер,  не  закуєш  в  кайдани.
А  правда  -  предивне  диво,
Не  підкорюється  павіанам...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454029
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2013
автор: Ла Ла