Стоїть, розкинутий над Стиром,
Мій древній Луцьк в своїй красі…
І купола понад собором,
Хрестами вінчані усі…
Червоне листя ще на клені,
Потиху падає униз,
Листки окремі ще зелені,
Покриті крапельками сліз.
А вітерець жовтеньке листя,
Мете на чистий тротуар,
Чорні гілки листви зреклися,
Тримають вітровий удар.
Шепочуть вулиці й бульвари,
Тихеньким голосом листви,
А клумби, що зібрали чари,
До снігу будуть ще цвісти.
Весь Луцьк у золоті сіяє,
Біленькі хмарки в вишині,
Нас древній замок зазиває,
Що вечором увесь в огні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453484
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2013
автор: Віталій Назарук