Сльозяться очі, на душі "сума",
О, як мені тебе не вистачає!
Хурделить доля і стоїть зима,
Любов ножами моє серце крає.
Тобі ж чомусь, без мене все одно,
Неначе птаха заховалась в клітку,
Тебе не можна витягти в кіно,
Закрили в хаті, начебто сирітку.
А пригадай, як ми ходили двох
По різнотрав’ї босими ногами…
Збирали у букет чортополох
І по ночах стояли біля брами.
Тепер один, немов у ті часи,
Коли моє кохання розцвітало,
Я так радів і Господа просив,
Щоби воно, як Сонце засіяло.
У тусклих фарбах ще летить життя,
Надія є, що ще воно засяє,
Можливо, ще вернуться почуття,
Новим вогнем кохання запалає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453465
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2013
автор: Віталій Назарук