де все затишшя, вчи́нене навскі́с,
дірявить губи в люстрах перехожих -
когось тривожно, втомлено і міцно
притомний шепіт вірувань
мовчить.
в клино́пис студить – осінь? - оберіг,
когось мовчить він, шепіт всіх застуджень,
у кров натруджений він голосно і голо
спадає в відстань -
па́де і мовчить.
на час, окреслений без виходів, безумець
говінням сипле говір в жовту вільху,
ввіходить духом шепоту, щоб стерти
те каяння осіб і лиця знов -
щоби когось мовчати навіки́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453401
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2013
автор: kappa