[b]«…і щоб не зраділи вороги мої, коли б я похитнувся»
(Пс.12:6)[/b]
Не пали, мій милий друже,
Полум’яним листям мою втомле́ну душу,
Залиш її в спокої, про́шу,
Бо Тебе забути я не можу.
І знову ця блакитноока осінь
Мене простити Тебе змусить,
Моя любов Тобі все ж надокучить,
Та обіцянку свою Ти вже і так порушив…
А зима так несподівано надходить,
І з розуму мене вже зводить
Цей прийдешній і жорстокий холод,
І до безпам’ятства мене це все доводить.
8 жовтня 2013 року
Близько 19 години
м. Івано-Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453347
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2013
автор: Ліза Луківська