Холодний дощ в обличчя б'є із неба,
Ще й кілька недописаних віршів...
Це все, що залишилось після тебе.
Тепер все саме так, як ти хотів.
Я знов дивлюсь на світ, але не бачу,
Я слухаю, але не чую шум дощу.
Ти серце моє висушив добряче,
Ти крила обламав. Я не злечу.
І всоте вже лунає та мелодія,
Яка мурашками проймає тіло.
А ти мене прогнав, мов того злодія...
Та серця твого красти не хотіла.
Єдина мрія - просто бути поряд,
Хоч іноді тримати твої руки...
Мені потрібен твій глибокий погляд,
А вже не перший місяць - тільки муки!
Ніхто б і не вгадав, що в мене в серці...
Завжди весела, усмішкою сяю.
Ти в порох стер мене на дрібній терці...
І день за днем тихенько я згораю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2013
автор: † божевілля †