Під гойдалкою плакало дівча.
– Забилась дуже? Де болить? – спитала.
– Та ні, ми просто гралися в квача,
І я програла. Знову я програла!
– Ну, ти й даєш! – від серця відлягло. –
Квач – то не страшно. Мусить хтось програти.
Мале дівчисько подивилось зло:
– Програй сама! Тепер ти – квач! Я – спати!
Не дуже смішно… Так, тепер я квач,
На дні життя раптово опинилась.
Мій шлях – стежина болю і невдач.
От тільки сльози лити розучилась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453169
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2013
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)