Ти напливала морем- птахом,
І розмивала ветхі береги...
Боролася із сумнівом і страхом,
І додавала ніжності й снаги!
Моїй душі-вселенській порожечі,
Одноманонітності і втомі днів,
Я давно готовий був до втечі,
Але без тебе,не посмів:
Піти за горизонти далей,
По той бік байдужих зірок...
Подалі від земних печалей,
Для тебе кожен мій ковток повітря,
кожен крок і кожен вірш,
Ти за вічністю і ніжністю,подібна,
На малу дитину коли спиш!
Коли смієшся і коли говориш,
Так багато різних,дивних слів,
Мене ти заново сотвориш,
Не з глини зашкарублих снів,
А з вітру,з величі і див...
Хоча крім тебе,яке ще може бути диво?
Моя солодка ,ніжна і щаслива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453109
Рубрика: Присвячення
дата надходження 07.10.2013
автор: Той,що воює з вітряками