По дорогах, де ходив я,
Спотикався, і не раз,
Піднімався, йшов і злився,
Та мене характер спас.
Була молодість і сила,
Розум, друзі, не прийшов…
Виростали сильні крила,
Наламати міг я дров.
Колись, чисто випадково,
Стрів я, друзі, мудреця,
Він сказав мені лиш слово,
І змінив мене з лиця.
Можеш впасти чи злітати,
Та коли піднявся ввись...
Не старайсь багато взяти,
Краще з ближнім поділись.
І тоді включився розум…
Добре знаю я тепер,
Час минув, минули грози,
Мудрих слів цих час не стер.
Як важливо на дорозі,
Стріти, друзі, мудреця,
Щоб не тільки на морозі,
Поміняти зміст лиця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453099
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2013
автор: Віталій Назарук