Очі із сірим полиском...
Боже, яка омана!
Білим, тендітним проліском
З ночі піднявся ранок
Де ти, прозоре слово,
Де ви, зів’ялі квіти?
Навіть немає мови,
Мову розвіяв вітер.
Тож сидимо близенько
Серед сліпої тиші,
І безтурботність-ненька
В просторі нас колише –
Ти – ніби сонця промінь,
Я – у твоїх долонях
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=45289
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.11.2007
автор: Lilit